Венді Хелм, 52

Тепер моя вразливість робить мене красивою, тому що я не можу від цього сховатися. Я могла б витратити останні десять років, намагаючись зібрати гроші на пластичну операцію на обличчі, але тепер я більше схиляюся до того, щоб відчувати свою красу. Я виявила, що справа не у тому, як ти виглядаєш, а у тому, що ти відчуваєш.

«У мене був параліч Белла, потім тижнями тривав синдром хронічної втоми… Я відчувала, ніби моє життя тріщить по усіх швах. Але тепер я розумію, що моїм вразливим місцем була моя краса. Я навчилася приймати своє «незбалансоване» обличчя, і те, що я не буду почуватися добре щодня, і це нормально. І цей досвід був для мене наче комплімент, він дивує людей, і ти ніколи не знаєш, який ефект справиш на їхнє життя сьогодні.» - Венді, 52
@Dove

Параліч Белла дуже вдарив по моїй впевненості в собі та самоповазі. Люди витріщаються на мене на вулиці, бо вважають, що моє обличчя відрізняється від їхнього, і вони бачать мої сяючі очі. Одна із найважчих речей — це те, коли я бачу, як люди усміхаються, а оскільки моя посмішка дуже викривлена, я насправді намагаюся не посміхатися. Але не усміхатися - теж не вихід, це не допомагає моїй самооцінці вирости. Коли ми усміхаємося, багато речей покращується у нашому тілі, і це справді допомагає нам почуватися щасливими.

Краса — це проект із прийняття себе довжиною у ціле життя, це ціла подорож. Ми завжди хочемо мати те, чого у нас не буде, але насправді ми можемо бути ким завгодно. Я навчилася приймати себе. Я така, як я є, не більше, і це — та річ, яка робить мене красивою. Я вважаю, моя енергія і присутність справляють враження — і це є відчуттям.

Я дивлюся на людей і завжди знаходжу в них дивовижні речі. Я із тих людей, які можуть зненацька проктичати «Ти чудово виглядаєш» або «Яке у тебе гарне обличчя». Компліменти шокують людей. Люди дивуються, коли ти кажеш їм, що вони чудово виглядають.